Бенгальський тигр
…Непоганий i такий іще спосіб.
Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брахмапутри ходять воду пити.
Яма та зверху добре маскується всякими вітами, ліанами, тропічною папороттю i т. iн.
Тигри йдуть воду пити увечерi, як уже смеркне.
На цей час ви залазьте в ту яму.
Залiзли й сидiть тихо-тихо.
Нi курити, нi чхати, нi кашляти не можна, бо наполохаєте тигра.
Ось iде тигр.
Вiн не зовсiм iще очухався пiсля сну, потягається, позiхає, чухає за вухом...
Ну, й не помiтить, коли: шелесть у яму!
Ви зразу накидайтеся на нього й лоскочiть.
Тигри страшенно лоскоту бояться... (Через те, мiж iншим, вони дуже ревнивi!)
Як тiльки ви його вхопили обома руками попiд пахвами, вiн зразу починає страшенно реготатись.
Але ви не пускайте його, боже вас борони! – бо з’їсть!
Лоскочiть, i лоскочiть, i лоскочiть!
Вiн качатиметься регочучись по ямi, i ви качайтесь iз ним...
Аж поки вiн не крикне:
— Ой, не можу! Пусти!
I ляже, мов непритомний.
Але ви ще з пiв години полоскочiть, тодi пускайте.
Готовий!
Залоскотаний тигр мертвiший од мертвого…
Остап Вишня
Автору «Бенгальського тигра» також належить твір, у якому йдеться про